Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSВівторок, 19.03.2024, 12:34

Рівненська ЗОШ №20

Меню сайту
Наше опитування
Яку мову Ви обрали б (обрали) для своєї дитини як другу іноземну?
Всього відповідей: 182
Статистика
лічильник відвідувань
Статистика 2
Форма входу
Зараз на сайті
Годинник

Психологічна служба

КОНТАКТИ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ
Гаряча лінія НУО "Людина в біді". Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0800 210 160

Центр психологічної підтримки "Голоси дітей" (08.00 - 22.00)
096 039 22 58
099 198 57 95

 

РОЗЛУКА З ТАТОМ
Як допомогти дитині?
Коли дитина сумує за татом, вона може не розуміти, що з нею відбувається. Потрібно допомогти дитині зрозуміти свої емоції.
Підтримати її і розповісти про свій сум за близькою людиною.
Якщо є можливість, зателефонувати татові і дати  дитині поспілкуватися з ним наодинці.
Добре, якщо телефонічне спілкування з татом буде відбуватися більш-менш систематично.
Тато у розмові з дитиною має надавати дитині підтримку, продовжити сімейні традиції проведення часу ( можливо розповісти казку, заспівати колискову, "разом" попити чаю). Це дозволить дитині "наповнити" себе присутністю тата. 
Якщо зв'язок з татом недоступний.
Спілкуватися з дитиною, згадуючи як проводили час разом, планувати спільні справи, коли тато повернеться.
Розглядати фотографії, згадувати кумедні випадки з життя. 
Долучати дитину до спільної домашньої роботи (відповідно до віку). 
Зробити щось для тата (малюнок, оберіг, щось спекти) і за можливості - передати.
Добре, якщо у дитини буде якась річ тата. 
Що має бути незмінним для дитини?
Обов'язково обіймати дитину.
Цілувати на ніч.
Читати книги.
Організовувати спільні прогулянки на свіжому повітрі.
Зустрічатися з друзями.
Грати в ігри.
Дивитися мультфільми, улюблені фільми.
Робити фізичні і дихальні вправи (для стабілізації внутрішнього стану).
Разом вечеряти.
Достатньо спати.
Хвалити і підбадьорювати дитину.
Говорити дитині: "Я поруч, я з тобою, я тебе люблю".
Дозволяти проявляти емоції (разом поплакати, потім разом посміятися).
‼️ Важливо! Обмежувати перегляд тривожних новин (у новинах багато інформації, яку їм небезпечно бачити).
Разом мріяти, що будете робити після ПЕРЕМОГИ!
РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!

 

Емоційне вигорання в батьків 
Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності. 
Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу. 
Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:
• підвищена втомлюваність;
• зниження активності;
• емоційні реакції;
• пошук винних;
• підвищена агресивність;
• відчай. 
Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину. 
Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму). 
Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).
Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?
По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події. 
Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.
Не соромтесь просити про допомогу.
Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.
Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?
Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами. 
З вами все окей, то така реакція вашого організму на стрес.
Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.
Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.
Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).
Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку «Акваріум»: 
уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.
Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час. 
Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.
Галина Волошина, психологиня.

 

ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ
Війна, яка триває в нашій країні - це, безумовно, травматична подія для нашої психіки. 
Це шокуючий, страшний чи небезпечний досвід, який впливає на нас емоційно та фізично.
Травматичний стрес - НОРМАЛЬНА реакція на НЕНОРМАЛЬНІ обставини.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відкладена та/або затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію (короткочасну або тривалу) надзвичайно загрозливого чи катастрофічного характеру.
ОЗНАКИ ТА СИМПТОМИ ПТСР У ДІТЕЙ (за даними Американського національного центру з ПТСР)
Діти молодшого віку (1-6 років)
- Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій.
- Генералізований страх (інтенсивніший ніж раніше страх, наприклад, темряви, монстрів, залишатися на самоті).
- Підвищена збудливість і незібраність.
- Пізнавальна плутанина (дитина плутається в подіях, фактах, інформації).
- Складність говорити про цю подію.
- Складність визначати почуття.
- Нічні кошмари, інші порушення сну.
- Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину.
- Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок).
- Нездатність збагнути смерть як неминучість.
- Тривога з приводу смерті.
- Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі тощо).
- Підсилена реакція на гучні звуки.
- «Заморожування» (раптова нерухомість).
- Метушливість, нехарактерний плач.
- Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття.
Діти молодшого та середнього шкільного віку (6-11 років)
- Почуття відповідальності та провини.
- Повторювана травматична гра.
- Відчуття тривоги при згадках про подію.
- Нічні кошмари, інші порушення сну.
- Стурбованість з приводу безпеки, думки про загрозу.
- Агресивна поведінка, спалахи гніву.
- Страх почуття болю, травми.
- Пильна увага до тривоги батьків.
- Ухиляння від школи.
- Тривога/турбота про інших.
- Поведінкові, емоційні, особистісні зміни.
- Соматичні симптоми (скарги на тілесні болі).
- Очевидні тривога/страх.
- Схильність до усамітнення.
- Конкретні пов’язані з травмою страхи, загальні страхи.
- Віковий регрес (веде себе як молодша дитина).
- Тривога розлуки.
- Втрата інтересу до діяльності.
- Плутанина думок, недостатнє розуміння травматичних подій.
- Відсутність чіткого розуміння явища смерті, причини «поганих» подій.
- Прогалини в нестачі розуміння заповнюються «магічними» поясненнями.
- Втрата здатності до концентрації уваги, зниження успішності.
- Дивна або незвичайна поведінка.
Підлітки (12-18 років)
- Егоїстичність.
- Небезпечна для життя поведінка.
- Бунт удома або в школі.
- Різкі зміни у стосунках.
- Депресія, уникнення спілкування.
- Зниження успішності в школі.
- Спроба віддалиться і захиститься від почуттів сорому, провини, приниження.
- Надмірна активність з іншими людьми чи відсторонення від інших з метою врегулювання внутрішнього конфлікту.
- Схильність до переживання нещасних випадків.
- Бажання помсти, активність, пов’язана з відповіддю на травму.
- Порушення сну і харчування, нічні кошмари.
Реакція дітей на травму залежить від реакції дорослих на травму.
Як батьки можуть допомогти дітям? 
Дбати про свій емоційний стан. 
Приділяти дитині більше уваги.
Дозволяти дітям сумувати або плакати, переживати почуття через  ігри, малюнки, розповіді.
Обмежувати перегляд новин про війну.
Дозволяти спати з увімкненим світлом або спати у кімнаті з дорослими (на короткий час).
Намагатися зберігати звичний розпорядок (або створити новий).
Допомогати дітям відчувати контроль (дозволяти їм самостійно приймати рішення, наприклад, вибирати їжу чи одяг).
Якщо через місяць дитина все ще не може виконувати звичні їй активності, звернутися до психолога.
Якщо з’являються нові поведінкові або емоційні проблеми, звернутися до лікаря.
РАЗОМ МИ ПЕРЕМОЖЕМО!

 

Про стан розгубленості
Стан розгубленості виникає як одна із реакцій на ситуації, коли реальність не відповідає очікуванням. Неочікувана війна. Чекали швидкої перемоги, а ситуація затягується. Необхідність адаптації на новому місці, у новій країні, незнання мови, правил. Усвідомлення того, що не можемо вплинути на перебіг подій, потрібно чекати невизначений час. Постійно виникає питання «що робити далі?». 
Як зібратися з думками та повернутися до роботи?
Починати з рутини — щоденні обов’язки повертають відчуття контролю, дозволяють переключитися.
Мінімізувати дію відволікаючих чинників протягом робочого дня. Поставити телефон в режим тиші, відключити мобільний інтернет, прибрати зі столу сторонні предмети. 
Повертатися до роботи поступово, починаючи з кількох годин на день. Добре, якщо вдасться завчасно, наприклад, звечора, спланувати й записати завдання. 
Встановити чіткі часові межі робочого дня. Якщо працюєте дистанційно, добре визначитися, о котрій має починатися та до котрої тривати робочий день, о котрій мають бути перерви, скільки вони мають тривати.
Робити триваліші та більш часті перерви. Під час війни основні сили організм витрачає на боротьбу зі стресом, тому працювати у повну силу, як раніше не вийде. 
Протягом робочого дня викреслювати виконані завдання — так мозок отримуватиме «допамінове підкріплення» і відчуття досягнутого результату.  
Окрім того, повернутися до нормального життя — це дозволяти собі поповнювати власний ресурс. 
Відпочивати — під час перерв на роботі та після, у час, коли немає сигналу тривоги, вийти на свіже повітря, або просто розслабитися і посидіти із заплющеними очима, послухати музику.
Доглядати за собою, слідкувати за своєю зовнішністю. Можливо, яскравість й епатаж зараз не на часі, але акуратний вигляд підтримує впевненість. 
Спілкуватися з друзями телефоном і через соцмережі, усміхатися. Крім того, дзеркальні нейрони працюють — ваша усмішка може підтримати інших. 
Займатися хобі: малювати, вирощувати квіти на підвіконні, читати книжки, медитувати. Це дозволяє відволіктись, повернутись до мирного життя хоч на деякий час, а також бути корисним собі, своїм близьким.
Мати невеличкі задоволення. Наприклад, купувати смаколики у найближчій кав’ярні.
Турбуватися і проводити час з родиною: подивитися фільм, зробити з дитиною уроки, пограти у настільні ігри.
Дати собі відповідь на запитання: «що я отримаю, якщо повернусь до нормального життя?». 
Пам’ятати, що вижити у найскладніших умовах допомагає усвідомлення сенсу:  заради чого я роблю це. 
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька

 

Слава Україні! 
Ми всі зараз переживаємо важкі часи. Шлях до ПЕРЕМОГИ ніколи не буває легким, але своєю активною громадянською позицією, стійкістю духу, милосердям, взаємопідтримкою, єдністю ми невпинно її наближаємо, стаючи сильнішими!
Коли наші ГЕРОЇ захищають нас на передовій, ми  дбаємо про тил. Крім активної волонтерської діяльності, наше завдання - зберегти своє ментальне здоров'я і допомогти близьким.
Інформацію про те, як стабілізувати свій внутрішній стан, як допомогти дитині пережити війну, як підтримати близьких, можна знайти на telegram-каналі  "Психологічна підтримка. Освіта/Рівне"

https://t.me/psychology_osvita
та у Viber-каналі
https://invite.viber.com/?g2=AQBZwRen%2BzOJx07nXMvtqjlOWudt%2BzdMI5LyCt9CQFLskkDcpJ5J0F0XthG2ks%2Bl
КОНСУЛЬТАЦІЇ ПСИХОЛОГА можна отримати за номером телефону
0682315243
З вірою у ПЕРЕМОГУ! 

 

     

           

 

 ПОЗИТИВ СЬОГОДНІ
Як мислити позитивно?

Війна і позитив: на перший погляд - це поєднання непоєднуваного.
Ми знаємо, що  позитивне мислення - це наш ресурс. 
Але тут важливо розуміти нюанси.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це НЕ про "рожеві окуляри", через які не можливо побачити реальної ситуації, не можливо адекватно оцінити життєві горизонти.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це НЕ про твердження, що "у всьому поганому можна знайти щось хороше". Бо у ВІЙНИ НЕМАЄ НІЧОГО ХОРОШОГО.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це НЕ про "все буде добре", бо ми, напевно, не знаємо як воно буде для кожного.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це НЕ про "аби не гірше"..., або "не переживай, все налагодиться".
 
Такий псевдо оптимізм нам не буде корисним, а може і нашкодити (нехтування безпекою;
заперечення, пригнічення, накопичення негативних емоцій та переживань;
втрата відчуття реальності).

Тоді як:
ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це про  вміння опиратися на свої сильні сторони.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це про дозвіл собі бути слабким, якщо потрібно.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це про здатність знаходити в собі сили і рухатися вперед.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це про вміння цінувати і дякувати.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - це  про вміння підбадьорити та заспокоїти  інших.

ПОЗИТИВНО МИСЛИТИ - ЦЕ  НАДИХАТИ СВОЇМ ПРИКЛАДОМ ІНШИХ, ВЕСТИ ЇХ ЗА СОБОЮ ДО ПЕРЕМОГИ!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!!!

 

                                   ПРАКТИКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ СТАБІЛІЗУВАТИСЯ
                                                                                                             від Світлани Ройз
Контроль стоп, спини, очей і рук
Перше — це СТОПИ. 
Що б не відбувалося, перевіряйте в себе і своїх дітей, наскільки стійко стоять стопи. 
У той момент, коли ви чуєте інформацію, що вас лякає, постарайтеся одразу подивитися на свої ноги.
Коли з’являється контакт із ногами, з’являється можливість рухатися.
Друге — СПИНА. 
Якщо у вас є можливість на щось опиратися, зробіть це. У той момент, коли стає страшно, притуліться до стіни чи до спинки стільчика. Сядьте стійко, наскільки це можливо. Відчуйте, як щільно “вм’ялися” в стільчик. 
Третє — ОЧІ.
Коли стає страшно, у нас розширюються зіниці, щоб охопити поглядом більшу кількість об’єктів. Буває, усе “пливе” перед очима, а буває, в очах темніє.
Озирніться своєю кімнатою. Подивіться, що видно навкруги. Якщо поруч із вами хтось є, зустріньтеся з ним/нею поглядом.
Спробуйте покліпати очима і знайти якусь яскраву точку, аби сфокусуватися.
Четверте — РУКИ.
Стисніть і розтисніть свої руки, потріть їх. У той момент, коли ми тремо руки, допомагаємо вийти собі з фази стресу. 
Точка екстреної допомоги під час паніки.
Знайдіть точку між безіменним пальцем та мізинцем і натисніть на неї. 
Коли стає страшно, це допомагає заспокоїтися.
Коли нам страшно й ми потрапляємо у фазу сильного стресу, втрачаємо контакт зі своїм тілом. Ми буквально “вилітаємо” з нього. Але тільки тіло може витримати те напруження, з яким ми стикаємося. 
Якомога частіше замотуйтеся в плед, обіймайте себе.
Покладіть ліву руку під праву пахву і праву руку — на плече. Порухайте лівою рукою, постукайте себе по правому плечі. Це допомагає повернути “контейнер” нашому тілу.
Для дитини цю вправу треба модифікувати так: запропонуйте, аби вона поклала руку собі на плече, і скажіть, що це наче ви або янгол її захищаєте. Якщо ваші діти вірять у янголів-охоронців, зараз саме час це використати.
Світлана Ройз

Розклад дзвінків

1 урок 8.30 - 9.15

2 урок 9.30 - 10.15

3 урок 10.30 - 11.15

4 урок 11.35 - 12.20

5 урок 12.40 - 13.25

6 урок 13.35 - 14.20

7 урок 14.25 - 15.10

8 урок 15.15 - 16.00

RSS
Корисна інформація

І семестр

з 01 вересня до 22 грудня 2023 року

ІІ семестр

з 08 січня до 31 травня 2024 року

Канікули:

осінні з 23.10.23 по 29.10.23

зимові з 23.12.23 по 07.01.24

весняні з 25.03.24 по 31.03.24

Таймер
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Погода
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Кіт
Точний час
Рівне:
Жабки

Рівненська ЗОШ № 20 © 2024
Конструктор сайтів - uCoz