Інноваційне освітнє середовище як фактор розвитку особистості

1. Доповідь

Сучасна школа як соціальний інститут покликана забезпечити підготовку підростаючого покоління до життя в новому демократичному суспільстві. Головним її завданням с виховання молоді, здатної удосконалити оточуючий світ, перебудувати соціально-економічний і культурний уклади життя оновленого суспільства. Тому величезного значення набуває усвідомлення виховання як соціальне особистісного феномена, в якому дитина є об'єктом і метою виховного процесу.

Головним пріоритетом державної політики в розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти, а розвиток школи розглядається суспільством як задоволення різноманітних інтересів особистості.

Змінилось і соціальне замовлення для освітньої галузі: наразі вже не є потрібною «освіта на все життя», а необхідна освіта «через усе життя». Настав час перебудови всієї освітньої системи, кінцевим результатом якої є вихована особистість, що має потребу постійно вдосконалювати свої знання, учитися безперервно, усе життя.

Актуальність проблематики посилюється тим, що на сучасному етапі розвитку суспільства всі кризові економічні проблеми стали суттєвими соціально-економічними проблемами школи. Тому головна проблема сьогодення - це неодмінне створення умов для глобального оновлення системи освітнього процесу. Школа повинна стати такою, що може пристосуватися до кожної дитини, може дати кожному можливість для реалізації власного освітнього шляху одержання освіти. Це стане можливим тоді, коли сформується відповідне освітнє середовище, в якому розвивається дитина. При цьому необхідно враховувати психологічні характеристики школярів, рівень їх психологічного розвитку та стану здоров'я, соціальне замовлення родини.

Якщо хочемо побудувати справді демократичну школу, то потрібно забути слово «примусити». Дуже непросто відмовитися від різних форм прямого чи непрямого примусу: «Не вмієш - навчимо, не хочеш - примусимо!».

Вільна освіта - це освіта, що відповідає особливостям душевного складу дітей і підтримує їхню індивідуальність. Така освіта передбачає наукове вивчення дитячої природи, ґрунтовну оцінку і групування різноманітних культурно-освітніх засобів.

Методологічною основою функціонування інноваційного освітнього середовища, в якому мешкає дитина, є:

•  по-перше, семантичний підхід як вивчення особистості через систему особистісних смислів, через суб'єктивне сприйняття складових фізичної, соціальної, культурної та психічної реальностей і світу людського буття, що оточують людину, а також їх трансформацію у власний простір дитини;

•  по-друге, особистісно орієнтований підхід як засіб навчання учнів програмуванню своєї життєдіяльності, власного життєтворення;

•  по-третє, використання комплексу мистецтв як головного фактора формування духовного та емоційного здоров'я особистості.

Право учня — не знати, але вчитися;

обов'язок учителя - знати, як допомогти учневі, щоб він навчився. Учні повинні отримати не тільки суму знань, а й уміння здобувати ці знання та застосовувати їх у житті.

Оскільки умови постійно змінюються, сучасна школа має навчити молодь пристосовуватися до цих змін. Тому необхідно розвинути відповідні якості учнів шляхом створення певного середовища для навчання, використанням певних режимів та методів навчання.